Історія кафедри теорії та технології програмування

Стрімкий розвиток комп’ютерної техніки наприкінці 60-х років тепер уже минулого століття викликав значне зростання потреб у спеціалістах з програмування, які б могли не тільки ефективно використовувати існуючі ЕОМ, але й вести активні наукові дослідження з широкого кола питань в галузі автоматизованого управління, інформаційних систем тощо. Саме у цей же час у розвинених країнах в університетських центрах почали створюватись інститути, департаменти та коледжі з інформатики.

Київ у ті часи по праву став одним з провідних центрів розробки та впровадження комп’ютерної техніки в народне господарство. Флагманом наукових досліджень став Інститут кібернетики АН України, де були створені обчислювальні машини “Промінь”, “Київ”, серія машин “МИР”, системи “Дніпро” та інші. Значна їх кількість випущена серійно на збудованому у Києві заводі обчислювальних машин.

Логічним завершенням процесу формування комп’ютерної інфраструктури стало створення системи підготовки кадрів з комп’ютерних наук. Саме тому у Київському університеті у травні 1969 року було відкрито факультет кібернетики. Це був перший факультет відповідного профілю на терені колишнього Радянського Союзу.

Кафедра теорії програмування була створена у листопаді 1971 року. Першим і незмінним завідувачем цієї кафедри став академік В. Н. Редько.

Головним напрямком наукових досліджень кафедри є теоретична та прикладна програмологія, основу якої становить експлікативне програмування – теорія дескриптивних та декларативних програмних алгеброїдів (алгебраїчних структур, які виступають формальними та адекватними моделями структур даних, програм та засобів конструювання програм). В рамках цього напрямку вдалося знайти вирішення низки проблем, що мають фундаментальне значення для шляхів подальшого розвитку інформатики та інформаційних технологій.

На кафедрі ведуться дослідження та розробка інструментальних засобів підтримки баз даних/знань в адаптивних технологіях програмування, розробка об’єктно-орієнтованих інструментальних засобів побудови навчальних середовищ на базі композиційних технологій. Їх практичним втіленням стали Параметричні Системи Програмування, що підтримували реалізацію класів мов програмування в режимі трансляції та режимі інтерпретації, комплекси ДЕФІніторного Процесування Системи, що орієнтовані на дефініції рекурсивного типу, системи Композиційного Автоматизованого Синтезу, Система Комплексної Інформатизації, як реалізація дескриптивних CASE-технологій та АДІС – мережний варіант адаптивної інформаційно-аналітичної системи.

Плідні наукові дослідження стали підґрунтям для читання на факультеті кібернетики нових навчальних курсів, які з часом увійшли до навчальних планів в інших вузах країни. Це курси із сучасних проблем кібернетики, дискретної математики, математичної  логіки, теорії алгоритмів, програмування.

За роки існування кафедра випустила більше 400 спеціалістів в галузі інформатики для народного господарства країни. Серед вихованців кафедри Народні депутати України Б. Губський, А. Білоус, керівники відомих навчальних закладів та фірм, що працюють у сфері інформаційних технологій (І. Басараб, А. Жежерун, М. Глибовець, О. Романовський, В. Проценко, Б. Беспалий,  В. Пекар, С. Гульчук, О. Гуревич, Д. Кохманюк, В. Канівець, В. Форсюк, С. Воронов, А. Протасов та інші). А серед тих, хто працював на кафедрі чи слухав лекції її викладачів, є й інші Народні депутати України, міністри, урядовці, декани факультетів та завідувачі кафедр (проф. Анісімов А. В., проф. Белов Ю. А.)

На кафедрі за роки існування виросла міцна наукова школа з великими міжнародними творчими зв’язками. Її учні з Німеччини, Чехії, Словаччини, Індії та В’єтнаму плідно працюють у своїх країнах. Всього кафедра виховала 44 кандидати та 5 докторів наук (в т. ч. Лісовик Л. П., Нікітченко М. С.).

За плідну науково-педагогічну роботу проф. В.Н.Редько був нагороджений орденом Дружби народів (1984 р.). Його роботи в галузі нових інформаційних технологій були відзначені премією ім. В.М.Глушкова НАН України (1992 р.), у 1992 р. він обраний член-кореспондентом, а в 2000 р. – академіком Національної Академії Наук України.